гін

го́ну, ч.

1) Дія за знач. гнати і гнатися.

2) с. г. Смуга поля, що обробляється машиною, знаряддям в один захват (загін).

3) спец. Стан і поведінка багатьох ссавців у період парування, що характеризується збудженням, підвищеною рухливістю, втратою сторожкості.